задовольнити потребу тварин в макро-, мікроелементах чи вітамінах. Вирішення цієї проблеми лежить виключно у площині використання покупних коромових добавок у вигляді комбікормів, БМВД чи преміксів. Адже відомо, що чітке балансування раціонів за вітамінами і мінеральними елементами має вирішальне значення в забезпеченні здоров’я і продуктивності тварин. Тобто, запорукою ефективності вівчарства і козівництва є організація біологічно повноцінної годівлі тварин. Вирішення цього завдання часто ускладнюється використанням на практиці недостатньо збалансованих раціонів за вітамінами та мінеральними речовинами, що пов’язано з дефіцитом цих сполук у кормах. При цьому порушується інтенсивність і спрямованість обміну речовин, знижується рівень резистентності організму тварин, погіршуються їх відтворна здатність, знижується продуктивність і якість одержуваної продукції. Тому, як і в інших галузях твариннитцва, на сьогодні для балансування живлення усіх виробничих груп овець і кіз використовуються різні за складом вітамінно-мінеральні та мінеральні премікси.
Не секрет, що так само, як і людині, тваринам потрібна кухонна сіль, за відсутності і нестачі якої в раціоні тварина страждає, хворіє. Сіль повинна становити 0,5% від маси усього раціону овець і кіз. Вона входить до складу крові, шлункового соку та інших біологічних рідин та тканин; впливає на рівень азоту, використання організмом кальцію, на вироблення гормонів; регулює кислотно-лужну, водно-сольовий рівновагу, осмотичний тиск; нейтралізує і виводить з організму токсичні продукти обміну; позначаться на нервовій системі; сприяє появі апетиту, впливає на імунітет тварини. А досягається це тільки за грамотного використанні солі, подачі її тваринам тільки тоді, коли їх організм потребує цього.
На практиці найчастіше застосовується пряме введення кухонної солі та вітамінно-мінеральних преміксів у раціон тварин як складова концентратної його частини (у складі комбікормів чи білково-вітамінно-мінеральних добавок) з метою забезпечення гарантованого споживання кожною твариною в стаді нормованої кількості біологічно активних речовин. Це, безумовно, є надійним методом, так як забезпечує достатню кількість і рівномірність споживання кожною твариною усіх поживних речовин. І, за ретельного дослідження кормів раціону на вміст мінеральних речовин та вітамінів, організації годівлі відповідно до потреби тварни, чіткого обліку споживання кормів тваринами можна говорити про повноцінну вітамінно-мінеральну годівлю. Проте, у більшості випадків тварини споживають «усереднений» раціон, в результаті чого тварини з підвищеною потребою недоотримують, а з низькою – отримують мінеральні речовини та вітаміни в надлишку.
Виходячи із цього, одним із шляхів вирішення проблеми є обов’язкова і систематична підгодівля овець і кіз кухонною сіллю у складі вітамінно-мінеральних лизунців. Тобто, організація добровільного споживання їх тваринами при забезпеченні вільного доступу. Це дає змогу кожній тварині «самостійно регулювати» забезпечення власного організму мінералами і вітамінами. Крім того, процес злизування є важливим фактором, що зумовлює корисність використання лизунців порявняно із розсипними сумішами. Процес лизання суттєво стимулює слиновиділення, а слина є природним буфером, який регулює рівень кислотності рубцевого середовища. До того ж, лизунці відмінно займають вільний час тварин і можуть слугувати своєрідним тестом на достатність мінералів і вітамінів у раціонах.
До складу «ефективних» лизунців для дрібної рогатої худоби обов’язково повинні входити кальцій і фосфор, натрій, магній і сірка, комплекс мікроелементів і вітамінів в оптимальному співвідношенні між собою.
Кальцій і фосфор – важлива складова скелету і кістково-м’язової системи, вони беруть активну участь у підтриманні кислотно-лужної рівноваги. Крім того, кальцій є незамінним компонентом скелету та зубів; необхідний для нормального функціювання нервової тканини; впливає на ефективність гормонів; від кальцію залежить нормальна функція скелетної та серцевої мускулатури, а також гладкої мускулатури; забезпечує нормальні умови для створення біоелектричного потенціалу на клітинній поверхні; вірогідно, необхідний для протеолітичної дії трипсину. Окостеніння, м’язеве скорочення, виділення з організму продуктів обміну і ряд інших процесів нерозривно пов’язані з обміном фосфору.
За інтенсивністю і швидкістю процесів обміну, за кількістю і характером сполук, що утворюються, фосфор є найактивнішим елементом в організмі. Нестача фосфору навіть більш негативно впливає на обмін речовин, ніж нестача кальцію.
Магній забезпечує функціональну здатність нервово-м’язового апарату і бере активну участь в рубцевому травленні. Нестача магнію проявляється по-різному залежно від її ступеня: у молодняку – пізнім статевим дозріванням; у дорослих тварин – неповноцінними і нерегулярними статевими циклами, загибеллю ембріонів з подальшим розсмоктуванням їх або абортами, народженням недоношеного, слабкого, нежиттєздатного приплоду. При великий і тривалій нестачі магнію можливе незворотне переродження яєчників і пов’язане з цим безпліддя.
При надлишку в кормах кальцію або порушенні співвідношення кальцію і фосфору, незбалансованому за білком та залізом раціоні навіть 4-10-разове перевищення норми магнію виявляється недостатнім.
Надлишок калію і нестача натрію призводять до запальних явищ слизової оболонки матки, порушення функції яєчників. Потреба в калії підвищується за нестачі фосфору. Нестача натрію призводить до затримки появи охоти, до її нерегулярності. При відношенні калію до натрію більше ніж 10:1 знижується запліднюваність.
Потреба у дорослих овець і кіз в сірці залежить головним чином від рівня вовнової чи пухової продуктивності, і становить не менше 0,1% сухої речовини раціону, що вимагає постійного контролю, оскільки її рівень в раціонь напряму зумовлює інтенсивність росту вовни у овець і кіз, поліпшення її технологічних і фізичних властивостей, тобто якість.
Із мікроелементів найбільше значення для тварин мають цинк, марганець та селен. Цинк присутній у багатьох органах внутрішньої секреції й бере участь в обміні речовин, він важливий для формування сильного імунітету у ягнят і козенят, особливо в стресових ситуаціях. Дефіцит цинку в годівлі викликає паракератоз, що характеризується ураженням шкіри (найбільше уражає ноги, шию і голову) та порушенням обміну речовин.
Що стосується ролі марганцю, то цей елемент має особливе значення для росту кісток і функціонування статевих органів. Він входить до складу ферментів, бере участь у синтезі холестерину, окислювально-відновній системі організму, в утворенні росткового шару кісток. При його нестачі відзначаються порушення репродуктивної функції, зрушення співвідношення статі у новонароджених, порушення у формуванні скелета в моолодняку, атаксія.
Мідь і молібден мають безпосереднє відношення до кровотворення, забезпечують нормальний розвиток скелета, грають важливу роль в процесах розмноження. Тому обидва мікроелементи відносяться до життєво важливих елементів живлення овець і повинні в оптимальних кількостях надходити з раціоном. У практиці годівлі овець нерідко відзначається незбалансованість раціонів за міддю і молібденом. Низький вміст міді в кормах (або погане її засвоєння) є причиною зниження поїдання кормів, зменшення маси тіла, викликає виснажливі проноси, параліч задньої частини тулуба. В основних кормах, які використовуються в годівлі овець та кіз, як правило концентрація міді достатня, і додаткове її введення не доцільне, адже нe менш серйозні наслідки спостерігаються при надмірному надходженні міді в організм. У цьому випадку різко падає вміст гемоглобіну в крові, збільшується концентрація метгемоглобіну, вражається печінка і нирки, спостерігається жовтяниця.
Нестача молібдену в раціоні овець – рідкісне явище. Найчастіше можливо надмірне надходження його з кормами. Надлишок молібдену в організмі призводить до отруєнь, при яких тварини страждають тривалими, важковиліковними проносами, у них пошкоджуються суглоби, кістки стають ламкими, шерсть депігментованою, погіршується її якість.
Селен активізує АТФ і фермент сукцинодегідразу, що виконує істотну роль в енергетичних перетвореннях, він є близьким аналогом сірки, що пояснюється їх електронною гомологією. Селен знижує утворення перекису в печінці при використанні для тварин кормів з великою кількістю ненасичених жирних кислот або бідних на вітамін Е. Бере участь в окисно-відновних реакціях, метаболізмі ліпідів, регулює функціональний стан клітинних мембран, забезпечує тонус скелетних м’язів тощо.
Про роль вітамінів в обміні речовин та формуванні продуктивності тварин годі й говорити, адже без достаньої їх концентрації в раціоні висока продуктивність стає недосяжною. Так, вітамін А відіграє роль протиінфекційфного засобу і захищає епітеліальні тканини, сприяючи рубцюванню ран; покращує білковий, ліпідний, вуглеводний і мінеральний обміни, у репродуктивних тварин – відтворну здатність, у молодих тварин – резистентність до шлунково-кишкових і респіраторних хвороб. Вітамін Д регулює метаболізм фосфору і кальцію, перешкоджаючи рахіту і демінералізації. Вітамін Е має захисну дію, запобігаючи м’язовим і нервовимрозладам. Нестача цього вітаміну супроводжується порушенням сперматогенезу, гальмуванням розвитку зародка, м’язевою дистрофією.
Таким чином, сучасне вівчарство і козівництво не мислимі без повноцінного вітамінно-мінерального живлення, а одним із дієвих і надійних шляхів його організації може бути використання вітамінно-мінеральних лизунців, які у першу чергу посилюють апетит, покращують травлення, перетравність і засвоюваність поживних речовин кормів, покращують загальний клінічний стан тварин, сприяють підвищенню ефективності використання кормів та економічної віддачі від утримання тварин.
Сергій Блюсюк, кандидат с.-г. наук, консультант чеської компанії «Текро»
