Останніми роками неабиякої популярності набуває вівчарство та козівництво і це закономірно, адже від жодної із галузей сільського господарства не одержуємо такої різноманітності продукції, як від цих невеликих та відносно невибагливих до умов утримання тварин: вовна, пух, смушка, каракульча, овчина, молоко, м’ясо, сировина для сироваріння тощо. Крім того, вівці і кози – тварини, здатні з високою ефективністю використовувати дешеві об’ємні корми, непридатні для рільництва угіддя та природні пасовища. Проте, сучасні технологічні вимоги до одержуваної продукції високої якості за забазпечення доброго здоров’я тварин висувають цілий ряд вимог до організації годівлі овець і кіз, залежно від віку, статі, періоду вагітності, лактації і рівня продуктивності.

Відомо, що недостатнє енергетичне або протеїнове живлення спричиняє негативний вплив, перш за все, на якість вовни: вона потоншується, стає менш пружною, слабкою на розрив і втрачає свої прядильні якості. Особливо вирізняється у цьому відношенні повноцінність вітамінно-мінерального живлення, організувати яке за рахунок лише кормів власного виробництва конкретного господарства практично неможливо. 

Так, якщо енергетичне та протеїнове забезпечення раціонів прямо-пропорційно залежить від якості основних кормів у раціоні, то жоден із об’ємних чи концентрованих кормів не здатний