«шлях» цього раціону від кабінету технолога до одержання готової продукції.

Таким чином, доцільно розрізняти, як мінімум, чотири різних раціони:

• на папері чи моніторі комп’ютера,
• на кормовому столі чи в годівниці,
• спожитий коровою,
• і той раціон, що всмоктався у кров тварини.

Якщо говорити про перший раціон, то тут управління полягає в тому, щоб скласти його з максимально можливим прогнозованим споживанням тваринами сухої речовини за оптимальної концентрації носіїв енергії, протеїну, мінеральних речовин та вітамінів. Як відомо, основним лімітуючим фактором при цьому є суха речовина, кількість споживання якої буде залежати від багатьох факторів, які необхідно врахувати: від породи тварин і їх живої маси до якісного складу молока (вміст жиру і білку в молоці), а також якості основних і кількості концентрованих кормів в раціоні.

Так, корова з добовим надоєм 30-40 кг молока може спожити 3-4 кг сухої речовини на кожних 100 кг живої маси. При коректуванні раціонів слід пам’ятати, що на кожен кілограм очікуваної молочної продуктивності корови повинні з’їдати мінімум 0,5 кг сухої речовини, оскільки нижчий рівень споживання стає причиною втрати вгодованості і виникнення порушень обміну речовин.

Максимального поїдання сухої речовини корови повинні досягати не пізніш як через 10 тижнів після отелення. Впливає також на споживання кормів кратність доїння – при 3-х разовому доїнні тварини поїдають на 5-6% більше сухої речовини, ніж при 2-х разовому.

Не можна не враховувати також якість об’ємистих кормів, адже, чим вища концентрація поживних речовин в сухій речовині грубих кормів, тим більше тварини їх можуть спожити тощо. Тобто, відповідність складеного раціону потребі тварини в енергії та поживних речовинах залежить від кваліфікації технолога чи консультанта з годівлі тварин.

Проте, навіть ідеальний за своїм складом і поживністю раціон ще не гарантує того рівня продуктивності, на який він розрахований, якщо не проконтролювати чи недостатньо проконтролювати наступні кроки у годівлі.

Найбільше уваги слід приділяти контролю за тим раціоном, який знаходиться безпосередньо на кормовому столі чи в годівниці. Його відповідність складеному технологом визначається чітким дотриманням дозування окремих компонентів, враховуючи те, що корова повинна мати вільний доступ до корму не менше 20 годин за добу.

До основних причин зниження споживання корму можна віднести:

• низьку якість або недостатню кількість основних кормів,
• підвищений рівень концентрованих кормів,
• зниження концентрації енергії лактації 1 кг сухої речовини раціону,
• дефіцит або надлишок мінеральних речовин,
• надмірне подрібнення грубих кормів,
• наявність недоброякісних, пліснявих, уражених токсинами кормів та високий вміст нітратів і нітритів,
• ожиріння та надмірну масу тіла корів,
• підвищення температури навколишнього середовища, особливо в літній період.

Ефективність управління кормовим столом полягає в постійному моніторингу вмісту вологи в раціоні та рівня споживання коровами сухої речовини.

Для цього достатньо не рідше двох разів на тиждень визначати вологість основних кормів та один раз на тиждень – вологість кормосумішки з кормового стола, що досить легко зробити за допомогою звичайної мікрохвильової печі. Особливо це актуально при впливі на силос, сінаж чи сіно атмосферних опадів, адже раціон складений із розрахунку на одну вологість корму, а навіть невеликий дощ може «внести корективи» і вже концентрація поживних речовин у кормосумішці буде змінена.

У процесі зберігання консервовані корми змінюють свою поживність, тому доцільно не рідше одного разу на місяць визначати поживну цінність основних кормів в лабораторії, а склад кормосумішки – щоденно.

Ступінь подрібнення корму, його вимішування напряму впливають як на споживання, так і на перетравність та засвоєння поживних речовин твариною, тому доцільно не рідше одного разу на місяць, або при кожній зміні раціону проводити сепарацію кормосумішки з внесенням відповідних коректив у процес підготовки її до згодовування.

Залишки кормів – ще один індикатор надходження поживних речовин в обмінний фонд організму, які в нормі мають складати 4-5% від заданого об’єму.

Важливе значення для поїдання кормосумішки має її вологість, яка оптимальною є на рівні 40-55%. При цьому, якщо вологість змінюється більше ніж на 5% (або на 1 кг) в одну чи іншу сторону, то обов’язково для забезпечення максимально можливого споживання кормів слід вносити корективи в раціон.

Сигналом про внесення коректив у раціон повинна також бути зміна з невідомих причин кількості споживання сухої речовини – понад 1 кг на голову за добу.

Про результати годівлі говорять такі показники, як:

• досягнення коровами піку лактації,
• тривалість піку лактації,
• добові надої молока,
• вгодованість тварин впродовж виробничого циклу.

Тому обов’язковим елементом управління годівлею корів є постійний та систематичний контроль за станом їх вгодованості.

Здійснювати оцінку вгодованості, або оцінку фізичного стану (в балах) можна з використанням однієї із двох систем: від 1 до 9 балів (американська система), або від 1 до 5 балів (шотландська система). При цьому один бал (1)
присвоюється тварині із крайнім виснаженням, а п’ять (або дев’ять) з надмірною наявністю жиру або ожирінням. Для тварин молочного напряму продуктивності більш придатною є друга система, тоді як перша краще
відображає стан накопичення жиру в тілі м’ясної та комбінованої худоби.

Вгодованість оцінюють з кроком 0,25 бала. Система концентрується на точному визначенні балів від 2,5 до 4,0. Бали за межами цього діапазону є екстремальними і вказують на серйозні проблеми.

Так, виснажені та худі корови (до 2 балів) дають мало або практично не дають молока після отелення, в охоту приходять дуже пізно, витрати корму на виробництво молока у них підвищені через компенсаційний набір ваги. Такі тварини страждають через нестачу запасів жиру і енергії, необхідних для виживання при навіть незначному зниженні температури.

Помірно жирні або жирні (бал – понад 4) корови також мають проблеми з отеленням і виробництвом молока, тому що жирові відкладення починають відкладатися навколо родового каналу, тим самим ускладнюючи отелення (жирові відкладення перешкоджають здатності родового каналу достатньо розтягуватися, щоб дозволити теляті народитися), і жирові відкладення у вимені можуть сприяти виробленню меншої кількості молока, ніж потрібно.

Бал 3 – це ідеальний стан для отелення. Ребра мало помітні, остисті відростки і поперечно-реберні відростки видимі, але не виступають. Кількість м’язової тканини наближається до максимуму, в області грудної клітки вже спостерігаються утворення жиру. Лінія хребта досить визначена, але верхівки хребців важко прищупати. Короткі ребра повністю покриті жиром, з початковим просвітом жирових відкладень на крижах. Окремі ребра можуть прощупуватися тільки при сильному натисканні. Корови в цьому стані ідеально виношують телят, хоча вважається, що вони знаходяться на межі з худими. Вони мають набагато більш високу ймовірність отелитися самостійно з мінімальними або зовсім без ускладнень, а також здатні виробляти достатню кількість молока. Кормові витрати знижуються, коли у корів така вгодованість (або вище), оскільки вони не мають високої потреби у поживних потреб на підтримання життєдіяльності власного організму. Нижня межа критичної температури для них складає близько –20 о C, що робить їх більш здатними до виживання за низьких температур навколишнього середовища.

Згідно з даними досліджень університету штату Пенсильванія (США), зайва вгодованість в період отелення (більше 4 балів) часто призводить до скорочення споживання корму і підвищеної захворюваності. Недостатня вгодованість в період отелення (менше 3 балів) – нерідка причина зниженого піку лактації та зниження продуктивності впродовж усієї лактації. Крім того, корови не повинні втрачати більше 1 балу вгодованості за першу третину лактації, так як це негативно позначається на їхній репродуктивній функції.

Існує зворотний зв’язок між балансом енергії і тривалістю відновлення функції яєчників після отелення. Це відбувається через недостатнє споживання поживних речовин. В результаті, у корів сильно знижується жива вага і відповідно, ступінь вгодованості на ранній стадії лактації. У таких тварин може проявлятися тривалий післяпологовий анеструс або припинення естрального циклу. Корови, які перенесли утруднене отелення, втрачають більше балів вгодованості в період між отеленням і осіменінням. Крім того, їх запліднюваність при першому осіменінні нижча, ніж у корів, які отелилися нормально.

Надлишок енергії в раціоні корів передзапускного періоду та періоду сухостою найчастіше є причиною ожиріння корів та різкого підвищення індексу вгодованості. Крім цього, до такого явища може призвести недостатність чи відсутність моціону або, скажімо, незбалансованість раціону за комплексом мікроелементів. Тварини з надлишковою вагою більш вразливі до розладів травлення, оскільки фізично не можуть після отелення споживати ту кількість елементів живлення (особливо енергії), які необхідні для виробництва молока. У результаті негативного енергетичного балансу відбувається надмірна мобілізація жиру з жирових депо організму, що призводить до зростання в крові корови кількості вільних жирних кислот.

Оскільки печінка жуйних має обмежену здатність до регулювання жирового синтезу, то в ній відбувається накопичення ліпідів, а це призводить до синдрому жирної печінки.

Важливе значення для технолога молочної ферми для управління годівлею корів має якісний склад молока, а саме вміст у ньому жиру і білку.

Причиною, наприклад, зниження жирності молока може бути:

• невідповідність співвідношення грубих і концентрованих кормів у раціоні,
• недостатній вміст структурної клітковини в раціоні,
• надлишкова подрібненість грубих кормів,
• зниження рівня клітковини в раціоні,
• послаблення моторики і ферментативної активності рубця,
• підвищення вмісту концентрованих кормів у раціоні,
• нестача у раціоні протеїну, сірки, магнію, кобальту.

Зниження вмісту білку в молоці може бути спричинене одним із наступних факторів:

• низьке споживання коровами сухої речовини,
• недостатній рівень легкорозчинних вуглеводів,
• недостатні рівні розчинного і нерозчинного протеїну та амінокислот,
• надлишок жиру в раціоні.

Таким чином, поряд із контролем вгодованості, параметрами продуктивності, оцінкою рубця та активності жуйки, властивостей калу, систематично контролюємо спожитий коровою раціон.

Що стосується раціону, що всмоктався у кров корови, то це найбільш точна, але, водночас, найбільш трудомістка характеристика годівлі корів, яка за допомогою лабораторних досліджень концентрації поживних речовин у крові та молоці корови, показує скільки їх надійшло безпосередньо в обмінний фонд організму і безпосередньо у молоко.

Таким чином, лише комплексний підхід до управління раціоном на всіх етапах годівлі корів може забезпечити надходження енергії і всіх необхідних складових раціону до тварин, що забезпечить максимальну ефективність їх
годівлі.

Сергій Блюсюк, кандидат с/г наук, начальник відділу сервісу з ВРХ ТОВ «ТЕКРО»