Швидкість… вона заворожує… надає шалений заряд енергії… емоції переповнюють

Хто прийде першим? Хто чемпіон? І це мова не про спорткари та не про шалену атмосферу під час Формули 1.

Швидкість – один із найважливіших факторів успіху в заготівлі сінажу. Адже саме швидкість вирішує, скільки ми отримаємо в майбутньому сінажі:

енергії протеїну небажаних продуктів ферментації тощо.

Відповідно від кількості втрачених легкорозчинних вуглеводів буде залежати пропорційно зростаючий показник вмісту кислотно-детергентної клітковини (КДК).

Найпомітніша швидкість, яка відразу кидається в очі, це

Ідея цієї статті виникла в результаті тривалого спілкування з власниками та фахівцями молочних ферм. Кукурудзяний силос вважається дуже простою сировиною і при використанні двійкової системи оцінювання (вдався або не вдався), його оцінка майже завжди - «нормально». І це не тільки проблема наших фермерів, так само відбувається і у більшості фермерів Німеччини. Мало хто готовий визнати проблеми з кукурудзяним силосом, адже вони не так помітні як, наприклад, в силосі з люцерни.

Ми звикли все спрощувати. В силосі може бути мало цілого зерна, але якщо він більш-менш добре втрамбований, вкритий двома плівками та використовується бічна плівка - ось мабуть основний набір для більшості технологій. Якщо це все виконано, ми можемо поставити собі 3 плюси і вважати, що зробили все від нас залежне. Все решта - це проблеми врожаю, відсутність погоди, поломки техніки та інші фактори, якими ми, на жаль,

Люцерна без перебільшення є королевою кормових культур, проте через особливості хімічного складу відноситься до рослин, консервування яких проходить надзвичайно важко. Ефективне виробництво високоякісного сінажу із високобілкових кормових культур – одна із ключових умов конкурентоспроможності сучасного молочного скотарства. Незважаючи на високі досягнення у прогресивних технологіях виробництва сінажу, його якість у переважній більшості випадків залишається незадовільною.

Близько третини усього трав'яного і люцернового силосу або сінажу при заготівлі все ж піддається небажаному бродінню, а в умовах господарств України цей показник ще на порядок вищий. При цьому технологічні помилки у ферментації знижують кормову цінність одержаного сінажу, споживання корму тваринами і, тим самим, продуктивність основного раціону. Такий сінаж, як правило, містить високу частку масляної кислоти, виробленої маслянокислими бактеріями (клостридіями), що розмножуються в сінажній масі і утворюють спори. А велика кількість спор клостридій у сінажі негативно впливає у кінцевому вираженні на якість молока.

Більше того, вони, як і інші шкідливі мікроорганізми (ентеробактерії, лістерії), загрожують здоров'ю