Завантажити PDF статтю
швидкість усіх технологічних процесів:
- скошування,
- ворушіння,
- валкування,
- підбирання,
- транспортування,
- розподілення в траншеї,
- трамбування.
Часто спостерігаємо, що навіть за найменшої затримки будь-якого із цих процесів, керівники втрачають спокій та починають нервувати: «Ми не встигаємо…». Зупинка процесу відразу помітна власникам, які починають рахувати втрати від простоювання техніки та, зрештою, від затягування процесу заготівлі. Це одна із найголовніших швидкостей та отримані емоції під час спостереження за нею рівноцінні участі у перегонах по бездоріжжю.
Але є й інші "швидкості". І дуже важливо враховувати їх усі та не жертвувати однією на користь іншої.
Які це "швидкості"? На що вони впливають?
По-перше, це швидкість прив'ялювання – чим швидше пройде цей процес, тим менше втратимо цукрів під час "голодного обміну " в рослині. Як часто ми відчували хвилювання або тривогу, дивлячись одночасно на скошену масу та на похмуре небо, розуміючи, що ми втрачаємо цю швидкість та не встигаємо сьогодні, а це значить, що ми втрачаємо ще одну швидкість, про яку згадаємо нижче (табл. 1).
Таблиця 1
Втрачаючи на швидкості прив'ялювання, ми втрачаємо суху речовину та енергетичну цінність корму. Як бачимо з результатів досліду, якщо порахувати сумарно, то за перші 24 години втрачається 7% енергії (суха речовина + поживність), а за 48 годин – 14%. Тільки на цьому етапі 14% наших площ можуть бути використані в пусту, та окрім того, що ми не отримаємо з них поживні речовини, ми ще витратимо кошти на закупівлю концентрованих кормів. Існує ще одна негативна новина: за 48 годин ми втрачаємо практично 50% цукрів, а це вже позначиться на співвідношенні цукру та буферної ємності та в кінцевому результаті – на якості майбутньої ферментації.
Другий тип швидкості – це швидкість укриття, або швидкість герметизації місць зберігання. Поки є доступ свіжого повітря в масу, а воно може проникати на глибину до трьох метрів, – уся аеробна мікрофлора продовжує живитися, і їсть вона те, що призначене для наших корів. Занизьку швидкість герметизації, зазвичай, можна побачити в аналізах через кількість оцтової кислоти та спиртів. Високий їх вміст – це втрати поживності та накопичення шкідливих, антипоживних речовин після метаболізму небажаної мікрофлори. Також ці показники є відповіддю на наступні питання:
- чи потрібно робити проміжне укриття маси на ніч?
- чи потрібно збільшувати швидкість герметизації?
Аналізуючи ці втрати на прикладі наведеного досліду (рис. 1), ми повинні дивитись не тільки на втрати сухої речовини, хоча 5% за 24 години – це досить значний показник, але ще й на втрати цукрів. Адже це, як ми вже знаємо, також вплине на якість ферментації, особливо в культурах, бідних на цукри та з високою буферною ємністю (з високим вмістом протеїну та/або золи). Також, впродовж цього часу будуть розвиватися шкідливі аеробні макроорганізми, такі як гриби та дріжджі, та ми побачимо високий вміст небажаних продуктів ферментації в лабораторних дослідженнях. При цьому корисні молочнокислі бактерії будуть слабо активними в умовах доступу кисню, тому що для них краще анаеробне середовище, тобто пік їх зростання наступить пізніше, а ми в результаті втратимо ще в одній, наступній, швидкості.
Існує швидкість, яка зовсім не помітна під час силосування, але яку можна побачити за наслідками. Тобто, слід аналізувати перед наступним сезоном та робити висновки на майбутнє. Мова йде про швидкість зменшення рН. І, хоча для класичного, сухого, сінажу це може виявитися не вартим уваги, оскільки консервація відбувається за рахунок фізіологічної сухості рослини, але давайте подивимося на реалії. Навіть сухий сінаж, з вологістю 50-55%, має рН біля 5,0 та містить 5-6% молочної кислоти. Тобто, все одно ми маємо зменшення рН та повинні звернути увагу на цю швидкість.
Щоб розібратися з цим питанням розіб'ємо його на два:
- як побачити?
- від чого залежить?
Більш наглядно ефект від швидкості зниження рН можна побачити за вмістом байпасного протеїну. Зменшується процес протеолізу та, відповідно, зберігається більше чистого протеїну рослини. І, якщо розглядати фракції протеїну, як ми бачимо на рисунку 2, за використання інокулянту та високої швидкості зниження рівня рН, фракції А (аміак, аміди, аміни…) стає менше, а кількість фракцій чистого протеїну (В1, В2, В3, С) зростає. Це нам дає більше протеїну, що не розщеплюється в рубці (байпасний протеїн) і відповідно економію на дорогих джерелах байпасного протеїну в раціоні (Рис 3).
Є ще одна важлива складова. Після скошування в рослині замість фотосинтезу відбувається процес розпаду поживних речовин. В основному це цукор, який ми втрачаємо під дією ферментів рослини. Це процес відмирання клітин, який ми називаємо "голодним обміном". Він супроводжується великими втратами енергії у вигляді тепла (термогенез). Під час голодного обміну вуглеводи розпадаються на вуглекислий газ та воду з великим виділенням тепла.
Основними каталізаторами цього процесу виступають волога, кисень та кислотність. Тобто, разом зі швидкою герметизацією для зупинки голодного обміну та відмирання клітин рослини також важлива кислотність та швидкість її зменшення.
Щоб розібратися з впливом рН та швидкості його зниження на якість корму та зрозуміти як на максимальній швидкості наблизитися до бажаного результату, а це максимально можливе споживання сухої речовини коровами при зменшенні використання концентратів в їх раціонах, треба розібратися з одним базовим питанням.
Коли ми кажемо про технологію заготівлі, то ми завжди маємо на увазі такі питання як трамбування, фаза скошування та продуктивність техніки. Але, як відмічалося раніше, усі "швидкості" повинні буди збалансовані та не випереджувати одна іншу. Силосування – це збереження поживної цінності рослин, максимальне запобігання псуванню. І це можна отримати завдяки швидкому синтезу молочної кислоти та швидкості досягнення необхідного рівня рН. Задля цього треба рахувати коефіцієнт ферментації, який завчасно відобразить на що ще треба звернути увагу. В розрахунку цього коефіцієнта використовується кількість цукрів, рівень сухої речовини в сировині та буферна ємність.
Щоб зрозуміти, що таке буферна ємність, треба знати те, що однакова кількість молочної кислоти не приведе до однакового рівня рН в різній масі. Протеїн та зола будуть зв'язувати кислоти, іноді навіть використовується термін "кислотозв'язувальна здатність". Чим більше протеїну та золи в масі, тим більше треба молочної кислоти для досягнення безпечного рівня рН. А кількість молочної кислоти завжди лімітована кількістю цукру в рослині, який можуть використати молочнокислі бактерії. Тому в розрахунку коефіцієнта ферментації завжди враховується співвідношення буферної ємності (необхідна кількість молочної кислоти) та цукру (як сировини для її виробництва).
КФ = СР + 8 × Цук / БЄ,
де: КФ – коефіцієнт ферментації;
СР – суха речовина в сировині;
Цук / БЄ – співвідношення цукру та буферної ємності.
Щоб культура силосувалася легко, коефіцієнт ферментації повинен бути вище 40-45.
Таблиця 2. Співвідношення цукру та буферної ємності для деяких культур
| Культура | Цукор | Протеїн | Буферна ємність | Цук / БЄ | СРмін. | КФ |
| Люцерна | 35-75 | 190 | 74 | 0,5-0,9 | 38-41 | 45 |
| Жито зелене | 135-70 | 155 | 56 | 1,2-2,4 | 26-35 | 45 |
| Зерносінаж | 60 | 110 | 40 | 1,5 | 33 | 45 |
У цій таблиці СРмін. позначена мінімальна ціль для прив'ялювання, з метою досягнення безпечного коефіцієнту ферментації (45). На цю ціль безпосередньо будуть впливати кількість цукру, втрати якого ми розглянули вище, кількість протеїну, яка може бути вищою, ніж наведено в табл. 2, та кількість сирої золи. Для жита кількість цукру 135 г/кг СР вказана для моменту скошування. Але враховуючи, що для прив'ялювання на початку травня треба більше часу, що суттєво підвищить втрати цукрів, рекомендація прив'ялювання до 26% СР є чисто теоретичною.
Щоб вплинути на швидкість зменшення рН треба вибирати інокулянт з самими ефективними та стійкими бактеріями. Твердження, що всі бактерії однакові, таке саме безглузде, як і твердження, що усі тварини дають однакову кількість молока. В науковому середовищі є багато визнаних та неоднозначних речей. У чому науковці одностайні, так це в тому, що найефективнішими для ферментації є деякі штами Lactobacillus plantarum, які краще використовують цукри та ефективні в ферментації молочної кислоти. Але бактерії також повинні бути стійкими та активно розмножуватися в різних умовах.
У траншеї всі процеси відбуваються динамічно: зменшується рівень рН, зростає температура, також в широкому діапазоні коливається вологість та бактерії повинні бути осмостійкими, тобто бути активними при вологості нижче 65%. Бажано, щоб вони могли використовувати геміцелюлозу. Знайти такі штами дуже важко. Наприклад, науковці компанії ADDCON для виробництва інокулянту Кофасіл Лак відібрали з природного середовища біля 2000 штамів та після тестування на стійкість, швидкість ділення та використання широкого спектру цукрів і геміцелюлози, відібрали лише 2.
Остання швидкість, а саме швидкість зменшення рН, потребує уваги не менше від інших. Тому для неї треба створювати умови, за рахунок інших "швидкостей", завжди балансувати між фазою скошування (це цукри та протеїн), часом прив'ялювання (за сприятливих умов) та цільовими показниками для прив'ялювання, розуміючи, що втрати зростають. Цю швидкість треба відстежувати за кількістю аміаку та робити правильні висновки про активність бактерій. Бо якщо в нас не вийде, то ми втратимо і в кількості корму, і в його якості, а далі – і в споживанні раціону та кількості концентрованих кормів у ньому.
Автор: Валерій Алєксєєв, консультант компанії "ТЕКРО"
ДІЗНАТИСЯ БІЛЬШЕ ПРО СИЛОСУВАННЯ ПРОДУКТАМИ ADDCON
Тел. : 
E-mail: