Основи повноцінної годівлі

Основи годівлі, раціони, поживність речовин.

Отримуйте корисні новини!

Безкоштовно підпишіться та отримуйте нові корисні статті про свинарство раніше ваших конкурентів!
Четвер, 30 квітня 2020 17:41
  • Залишити коментар

Швидкість… вона заворожує… надає шалений заряд енергії… емоції переповнюють

Хто прийде першим? Хто чемпіон? І це мова не про спорткари та не про шалену атмосферу під час Формули 1.

Швидкість – один із найважливіших факторів успіху в заготівлі сінажу. Адже саме швидкість вирішує, скільки ми отримаємо в майбутньому сінажі:

енергії протеїну небажаних продуктів ферментації тощо.

Відповідно від кількості втрачених легкорозчинних вуглеводів буде залежати пропорційно зростаючий показник вмісту кислотно-детергентної клітковини (КДК).

Найпомітніша швидкість, яка відразу кидається в очі, це

швидкість усіх технологічних процесів:

  1. скошування,
  2. ворушіння,
  3. валкування,
  4. підбирання,
  5. транспортування,
  6. розподілення в траншеї,
  7. трамбування.

 Часто спостерігаємо, що навіть за найменшої затримки будь-якого із цих процесів, керівники втрачають спокій та починають нервувати: «Ми не встигаємо…». Зупинка процесу відразу помітна власникам, які починають рахувати втрати від простоювання техніки та, зрештою, від затягування процесу заготівлі. Це одна із найголовніших швидкостей та отримані емоції під час спостереження за нею рівноцінні участі у перегонах по бездоріжжю.

 Але є й інші "швидкості". І дуже важливо враховувати їх усі та не жертвувати однією на користь іншої.

 Які це "швидкості"? На що вони впливають?

По-перше, це швидкість прив'ялювання – чим швидше пройде цей процес, тим менше втратимо цукрів під час "голодного обміну " в рослині. Як часто ми відчували хвилювання або тривогу, дивлячись одночасно на скошену масу та на похмуре небо, розуміючи, що ми втрачаємо цю швидкість та не встигаємо сьогодні, а це значить, що ми втрачаємо ще одну швидкість, про яку згадаємо нижче (табл. 1).

 Таблиця  1

1

 

Втрачаючи на швидкості прив'ялювання, ми втрачаємо суху речовину та енергетичну цінність корму. Як бачимо з результатів досліду, якщо порахувати сумарно, то за перші 24 години втрачається 7% енергії (суха речовина + поживність), а за 48 годин – 14%. Тільки на цьому етапі 14% наших площ можуть бути використані в пусту, та окрім того, що ми не отримаємо з них поживні речовини, ми ще витратимо кошти на закупівлю концентрованих кормів. Існує ще одна негативна новина: за 48 годин ми втрачаємо практично 50% цукрів, а це вже позначиться на співвідношенні цукру та буферної ємності та в кінцевому результаті – на якості майбутньої ферментації.

Другий тип швидкості – це швидкість укриття, або швидкість герметизації місць зберігання. Поки є доступ свіжого повітря в масу, а воно може проникати на глибину до трьох метрів, – уся аеробна мікрофлора продовжує живитися, і їсть вона те, що призначене для наших корів. Занизьку швидкість герметизації, зазвичай, можна побачити в аналізах через кількість оцтової кислоти та спиртів. Високий їх вміст – це втрати поживності та накопичення шкідливих, антипоживних речовин після метаболізму небажаної мікрофлори. Також ці показники є відповіддю на наступні питання:

  • чи потрібно робити проміжне укриття маси на ніч?
  • чи потрібно збільшувати швидкість герметизації?

 vplyv zatrumku germetyzazii 1

 

Аналізуючи ці втрати на прикладі наведеного досліду (рис. 1), ми повинні дивитись не тільки на втрати сухої речовини, хоча 5% за 24 години – це досить значний показник, але ще й на втрати цукрів. Адже це, як ми вже знаємо, також вплине на якість ферментації, особливо в культурах, бідних на цукри та з високою буферною ємністю (з високим вмістом протеїну та/або золи). Також, впродовж цього часу будуть розвиватися шкідливі аеробні макроорганізми, такі як гриби та дріжджі, та ми побачимо високий вміст небажаних продуктів ферментації в лабораторних дослідженнях. При цьому корисні молочнокислі бактерії будуть слабо активними в умовах доступу кисню, тому що для них краще анаеробне середовище, тобто пік їх зростання наступить пізніше, а ми в результаті втратимо ще в одній, наступній, швидкості.

Існує швидкість, яка зовсім не помітна під час силосування, але яку можна побачити за наслідками. Тобто, слід аналізувати перед наступним сезоном та робити висновки на майбутнє. Мова йде про швидкість зменшення рН. І, хоча для класичного, сухого, сінажу це може виявитися не вартим уваги, оскільки консервація відбувається за рахунок фізіологічної сухості рослини, але давайте подивимося на реалії. Навіть сухий сінаж, з вологістю 50-55%, має рН біля 5,0 та містить 5-6% молочної кислоти. Тобто, все одно ми маємо зменшення рН та повинні звернути увагу на цю швидкість.

 Щоб розібратися з цим питанням розіб'ємо його на два:

  • як побачити?
  • від чого залежить?
 
Усі ми розуміємо, що зниження рівня рН впливає в першу чергу на активність небажаної мікрофлори: ентеробактерії, лістерії, клостридії та ін. Поки рН не знижено, вони активні та відбувається процеси розпаду, в тому числі розпад протеїну до аміаку. Саме за цим показником ми можемо побачити швидкість зменшення рН. Відсоток аміаку від загального азоту. Його вміст повинен бути в межах 10%, але треба розуміти, що з підвищенням вологи активність цього процесу буде вищою, тому більш сухі сінажі можуть мати і менше 10% аміаку, а більш вологі – трохи перевищувати цей рівень. Щоб побачити важливість цього показника, давайте уявимо, що ми заготовили сінаж з сухою речовиною на рівні 40%, сирим протеїном – 20% та аміаком – 13% від загального азоту. Тобто, в 1 т сінажу маємо 400 кг сухої речовини і відповідно 80 кг сирого протеїну, але, якщо рівень аміаку знизити до 10%, то кількість сирого протеїну підвищиться на цю ж різницю (на 3%) та будемо мати вже 82,4 кг сирого протеїну в кожній тонні сінажу. Різниця в 2,4 кг сирого протеїну – це всього лише перевищення на 3%, а аміак може скласти й 17%, а іноді – 20 і більше відсотків. Не важко порахувати, що в наведеному прикладі підвищення швидкості зниження рН призведе до економії понад 5 кг шроту (2,4 кг сирого протеїну) на кожній тонні сінажу.
 

Більш наглядно ефект від швидкості зниження рН можна побачити за вмістом байпасного протеїну. Зменшується процес протеолізу та, відповідно, зберігається більше чистого протеїну рослини. І, якщо розглядати фракції протеїну, як ми бачимо на рисунку 2, за використання інокулянту та високої швидкості зниження рівня рН, фракції А (аміак, аміди, аміни…) стає менше, а кількість фракцій чистого протеїну (В1, В2, В3, С) зростає. Це нам дає більше протеїну, що не розщеплюється в рубці (байпасний протеїн) і відповідно економію на дорогих джерелах байпасного протеїну в раціоні (Рис 3).

vplyv na vtratu chustogo proteinu

 zmina frakzii proteinu zalezno vid

Є ще одна важлива складова. Після скошування в рослині замість фотосинтезу відбувається процес розпаду поживних речовин. В основному це цукор, який ми втрачаємо під дією ферментів рослини. Це процес відмирання клітин, який ми називаємо "голодним обміном". Він супроводжується великими втратами енергії у вигляді тепла (термогенез). Під час голодного обміну вуглеводи розпадаються на вуглекислий газ та воду з великим виділенням тепла.

C6H12O6 + 6O2 = 6CO2 + 6H2O + тепло

Основними каталізаторами цього процесу виступають волога, кисень та кислотність. Тобто, разом зі швидкою герметизацією для зупинки голодного обміну та відмирання клітин рослини також важлива кислотність та швидкість її зменшення.

Щоб розібратися з впливом рН та швидкості його зниження на якість корму та зрозуміти як на максимальній швидкості наблизитися до бажаного результату, а це максимально можливе споживання сухої речовини коровами при зменшенні використання концентратів в їх раціонах, треба розібратися з одним базовим питанням.

Коли ми кажемо про технологію заготівлі, то ми завжди маємо на увазі такі питання як трамбування, фаза скошування та продуктивність техніки. Але, як відмічалося раніше, усі "швидкості" повинні буди збалансовані та не випереджувати одна іншу. Силосування – це збереження поживної цінності рослин, максимальне запобігання псуванню. І це можна отримати завдяки швидкому синтезу молочної кислоти та швидкості досягнення необхідного рівня рН. Задля цього треба рахувати коефіцієнт ферментації, який завчасно відобразить на що ще треба звернути увагу. В розрахунку цього коефіцієнта використовується кількість цукрів, рівень сухої речовини в сировині та буферна ємність.

Щоб зрозуміти, що таке буферна ємність, треба знати те, що однакова кількість молочної кислоти не приведе до однакового рівня рН в різній масі. Протеїн та зола будуть зв'язувати кислоти, іноді навіть використовується термін "кислотозв'язувальна здатність". Чим більше протеїну та золи в масі, тим більше треба молочної кислоти для досягнення безпечного рівня рН. А кількість молочної кислоти завжди лімітована кількістю цукру в рослині, який можуть використати молочнокислі бактерії. Тому в розрахунку коефіцієнта ферментації завжди враховується співвідношення буферної ємності (необхідна кількість молочної кислоти) та цукру (як сировини для її виробництва).

 КФ = СР + 8 × Цук / БЄ,

де:     КФ – коефіцієнт ферментації;

СР – суха речовина в сировині;

Цук / БЄ – співвідношення цукру та буферної ємності.

 Щоб культура силосувалася легко, коефіцієнт ферментації повинен бути вище 40-45.

Таблиця 2. Співвідношення цукру та буферної ємності для деяких культур

Культура Цукор Протеїн Буферна ємність Цук / БЄ СРмін. КФ
Люцерна 35-75 190 74 0,5-0,9 38-41 45
Жито зелене 135-70 155 56 1,2-2,4 26-35 45
Зерносінаж 60 110 40 1,5 33 45

 

 

У цій таблиці СРмін. позначена мінімальна ціль для прив'ялювання, з метою досягнення безпечного коефіцієнту ферментації (45). На цю ціль безпосередньо будуть впливати кількість цукру, втрати якого ми розглянули вище, кількість протеїну, яка може бути вищою, ніж наведено в табл. 2, та кількість сирої золи. Для жита кількість цукру 135 г/кг СР вказана для моменту скошування. Але враховуючи, що для прив'ялювання на початку травня треба більше часу, що суттєво підвищить втрати цукрів, рекомендація прив'ялювання до 26% СР є чисто теоретичною.

Щоб вплинути на швидкість зменшення рН треба вибирати інокулянт з самими ефективними та стійкими бактеріями. Твердження, що всі бактерії однакові, таке саме безглузде, як і твердження, що усі тварини дають однакову кількість молока. В науковому середовищі є багато визнаних та неоднозначних речей. У чому науковці одностайні, так це в тому, що найефективнішими для ферментації є деякі штами Lactobacillus plantarum, які краще використовують цукри та ефективні в ферментації молочної кислоти. Але бактерії також повинні бути стійкими та активно розмножуватися в різних умовах.

У траншеї всі процеси відбуваються динамічно: зменшується рівень рН, зростає температура, також в широкому діапазоні коливається вологість та бактерії повинні бути осмостійкими, тобто бути активними при вологості нижче 65%. Бажано, щоб вони могли використовувати геміцелюлозу. Знайти такі штами дуже важко. Наприклад, науковці компанії ADDCON для виробництва інокулянту Кофасіл Лак відібрали з природного середовища біля 2000 штамів та після тестування на стійкість, швидкість ділення та використання широкого спектру цукрів і геміцелюлози, відібрали лише 2.

Остання швидкість, а саме швидкість зменшення рН, потребує уваги не менше від інших. Тому для неї треба створювати умови, за рахунок інших "швидкостей", завжди балансувати між фазою скошування (це цукри та протеїн), часом прив'ялювання (за сприятливих умов) та цільовими показниками для прив'ялювання, розуміючи, що втрати зростають. Цю швидкість треба відстежувати за кількістю аміаку та робити правильні висновки про активність бактерій. Бо якщо в нас не вийде, то ми втратимо і в кількості корму, і в його якості, а далі – і в споживанні раціону та кількості концентрованих кормів у ньому.

 

Автор: Валерій Алєксєєв, консультант компанії "ТЕКРО"

ДІЗНАТИСЯ БІЛЬШЕ ПРО СИЛОСУВАННЯ ПРОДУКТАМИ ADDCON

kofasil

 

 

 

Прочитано 3109 разів Відредаговано Середа, 02 серпня 2023 13:16

Схожі статті

  • П'ятдесят відтінків силосу

    Ідея цієї статті виникла в результаті тривалого спілкування з власниками та фахівцями молочних ферм. Кукурудзяний силос вважається дуже простою сировиною і при використанні двійкової системи оцінювання (вдався або не вдався), його оцінка майже завжди - «нормально». І це не тільки проблема наших фермерів, так само відбувається і у більшості фермерів Німеччини. Мало хто готовий визнати проблеми з кукурудзяним силосом, адже вони не так помітні як, наприклад, в силосі з люцерни.

    Ми звикли все спрощувати. В силосі може бути мало цілого зерна, але якщо він більш-менш добре втрамбований, вкритий двома плівками та використовується бічна плівка - ось мабуть основний набір для більшості технологій. Якщо це все виконано, ми можемо поставити собі 3 плюси і вважати, що зробили все від нас залежне. Все решта - це проблеми врожаю, відсутність погоди, поломки техніки та інші фактори, якими ми, на жаль,

  • КЕРОВАНА ФЕРМЕНТАЦІЯ ПРИ СІНАЖУВАННІ – ГІДНА АЛЬТЕРНАТИВА БІОЛОГІЧНИМ ІННОКУЛЯНТАМ І ХІМІЧНИМ КОНСЕРВАНТАМ

    Люцерна без перебільшення є королевою кормових культур, проте через особливості хімічного складу відноситься до рослин, консервування яких проходить надзвичайно важко. Ефективне виробництво високоякісного сінажу із високобілкових кормових культур – одна із ключових умов конкурентоспроможності сучасного молочного скотарства. Незважаючи на високі досягнення у прогресивних технологіях виробництва сінажу, його якість у переважній більшості випадків залишається незадовільною.

    Близько третини усього трав'яного і люцернового силосу або сінажу при заготівлі все ж піддається небажаному бродінню, а в умовах господарств України цей показник ще на порядок вищий. При цьому технологічні помилки у ферментації знижують кормову цінність одержаного сінажу, споживання корму тваринами і, тим самим, продуктивність основного раціону. Такий сінаж, як правило, містить високу частку масляної кислоти, виробленої маслянокислими бактеріями (клостридіями), що розмножуються в сінажній масі і утворюють спори. А велика кількість спор клостридій у сінажі негативно впливає у кінцевому вираженні на якість молока.

    Більше того, вони, як і інші шкідливі мікроорганізми (ентеробактерії, лістерії), загрожують здоров'ю

  • ВІДТВОРЕННЯ І ГОДІВЛЯ

    Відомо, що основною метою відтворення є отримання від однієї корови одного теляти на рік. Для того щоби працював даний алгоритм міжотельний інтервал повинен складати 315 днів (285 днів вагітності + 30 днів післяродовий період). 

    Звідси отримуємо оптимальну тривалість сервіс періоду – 50 днів. Тобто, для проведення плідного осіменіння ми маємо

  • ГОДІВЛЯ ТЕЛЯТ ВІД НАРОДЖЕННЯ ДО ВІДЛУЧЕННЯ

    На сьогоднішній день в умовах інтенсивного розвитку тваринництва підвищення молочної продуктивності неможливе без економічно-обгрунтованої системи вирощування ремонтного молодняку. Тому, організація і технологія вирощування ремонтного молодняку повинна базуватися на закономірностях індивідуального росту і розвитку та сприяти формуванню тварин з міцною конституцією і високою продуктивністю. Адже відомо, що від недорозвиненості органів внаслідок недостатньої годівлі та невідповідних умов утримання, за один період вирощування, залишає негативні наслідки та впливає на майбутню продуктивність. 

Отримуйте корисні новини!

Безкоштовно підпишіться та отримуйте нові корисні статті про свинарство раніше ваших конкурентів!

Залиште коментар

Поля із зірочкою (*) обов'язкові.

Контакти

Телефон блогу 1Тел. : (044) 290-29-30

Телефон блогу 2Факс: (044) 290-29-38

Пошта блогу/електронна адресаE-mail: cow@tekro.ua

Карта проїзду

04071, м. Київ, Україна, вул. Спаська, 5, оф. 60

Зворотній зв'язок