функціонуванні системи епіфіз–гіпоталамус–гіпофіз–яєчники–матка (рис. 1).

Рисунок 1 – Фізіологічні механізми регулювання відтворної функції у корів

Регулюючу роль відтворної функції епіфіза пов’язують із секрецією меланотоніну, який впливає на репродуктивні процеси через регуляцію секреції гонатропін-рилізинг-факторів, лютеїнізуючого (ЛГ) і фолікулостимулюючого (ФСГ) гормонів. Синтез меланотоніну змінюється з віком, часом доби і пов’язаний з тривалістю фотоперіоду. Він регулює статеве дозрівання і сезонність розмноження. У нічний час та при зменшенні добового фотоперіоду концентрація меланотоніну різко зростає, а вдень, при збільшенні добового фотоперіоду та статевому дозріванні – знижується.

Гіпоталамус забезпечує зв’язок між центральною нервовою та ендокринною системами. В нейросекреторних клітинах гіпоталамуса під дією різноманітних зовнішніх (світло, температура, присутність самця) та внутрішніх (гормони) подразників виробляється гонадотропін-рилізинг-гормон (ГРГ) або фактор (ГРФ), який переміщується в ніжку гіпофіза, де через вазоневральні синапси потрапляє у кров і переноситься в передню долю гіпофіза. Гонадотропін РГ може мати дві якості – ліберину і статину. Якщо сума подразнень гіпоталамуса призводить до утворення ліберинів, то під їх впливом у передній долі гіпофіза збільшується синтез фолікулостимулюючого гормону. Останній через кров потрапляє в яєчники, викликає проліферацію клітин гранульози групи примордіальних фолікулів, сприяючи їх розвитку до везикулярних, активує біохімічні реакції в них, зумовлюючи синтез естрогенів, та індукує утворення рецепторів до ЛГ на поверхні фолікулярних клітин.

Під впливом високої концентрації естрогенів формуються нові капіляри, розширюються кровоносні судини слизових оболонок статевих шляхів, збільшується їхнє кровонаповнення. Внаслідок чого стимулюються процеси обміну і клітинного ділення, що збільшує кількість шарів епітелію піхви і сечостатевого переддвер’я та відбувається його трансформація. Слизові оболонки матки і піхви стають почервонілими і набряклими. Клітини м’язів матки ростуть у довжину, що веде до збільшення її об’єму. Напруження м’язів шийки матки зменшується, відкривається її канал, інколи шийка матки розслабляється настільки, що в неї можна вставити два пальці. На 18-22 день статевого циклу розпочинається прояв ознак тічки. Основними з них є: помірний набряк статевих губ, почервоніння слизової оболонки переддвер’я піхви і власне піхви, виділення слизу із статевої щілини. На початку тічки він прозорий і виділяється в невеликій кількості. Його добре помітно на кінці хвоста або на підлозі, коли тварина лежить у стійлі. По середині періоду тічки слиз стає скловидно-прозорим, шнурами виділяється з статевих шляхів. У кінці тічки кількість слизу зменшується, він набуває в’язкої консистенції і мутніє. У 52,8 % тварин у ньому спостерігаються включення пухирців повітря.

Тривалість тічки у корів складає 2–3 доби; від початку стадії статевого збудження до овуляції.

Через 6–49 годин від початку тічки під впливом високої концентрації естрогенів виникає загальне збудження, яке характеризується змінами загального стану організму. В цей період у тварин відмічають прискорення дихання і серцебиття, підвищення температури тіла, часте сечовипускання. Корови стають неспокійними, часто проявляють агресивність відносно тварин нижчого класу ієрархії, а інколи й відносно тварин вищих рангів, інтенсивно облизують себе та інших тварин, часто мукають, лягають, піднімають хвіст, обнюхують статеві органи і сечу інших корів, ходять за іншими коровами, стоять біля них і часто кладуть голову на їх спину, чи крижі, стрибають на них та дозволяють їм стрибати на себе.

За одну стадію збудження на корову здійснюється близько 56 (3–104) сплигувань, що є причиною появи у неї саден у ділянці кореня хвоста, крижів і маклаків. Самки з ознаками статевого збудження проявляють локомоторний рефлекс, обнюхують статеві органи самців, інколи намагаються стрибати на них. При обнюхуванні сечі і статевих органів самки стоять нерухомо, голову тримають горизонтально, інколи водять нею з боку в бік, витягують шию, верхню губу загортають догори (реакція Флемена). В цей період корови відходять від бугаїв при спробі плигати на них. Якість молока змінюється і при випоюванні телятам може з’являтися проносна дія.

Тривалість статевого збудження змінюється залежно від пори року і має деякі породні особливості. У корів молочних порід цей феномен продовжується від 13 до 36 годин.

У весняно-літній період його тривалість менша ніж в осінньо-зимовий, відповідно, 15,53±1,3 та 18,48±2,25 год. Установлено також зв’язок між кількістю тварин у стадії збудження і її тривалістю: коли статеву активність проявляла одна корова – ознаки статевого збудження реєстрували протягом 11,6 год, а коли в охоті одночасно перебували більше 7 тварин – тривалість статевого збудження збільшувалася до 17,1 год. У зв’язку з тим, що найбільша кількість естрогенів виділяється перед та на початку статевої охоти, феномени загальної реакції у цей час проявляються найбільш яскраво.

Під впливом високої концентрації естрогенів у крові до та на початку статевої охоти гіпоталамус починає виробляти статини. Цей рилізинг-гормон стимулює продукування аденогіпофізом лютеїнізуючого (ЛГ) гормону, а концентрація ФСГ зменшується. Ріст продовжує один рідше два домінантних фолікули (графові міхурці), які мають достатню кількість рецепторів до ЛГ. В інших фолікулах через зменшення концентрації ФСГ пригнічується інтенсивність ароматизації андрогенів, внаслідок чого у фолікулярній рідині зростає їх уміст, що призводить до їх атрезії.

БАБАНЬ ОА., ЩУР В.П. консультанти «ТЕКРО»