інфікування статевих органів при патологічних родах, некваліфікованій рододопомозі, оперативному відокремленні посліду, вправленні вивороту піхви і матки, аборті і різних патологіях розвитку плода.

Рисунок – Корова хвора на метрит

Інфікування статевих органів можливе також із оточуючого середовища (підлоги, підстилки, кормів, повітря тваринницьких приміщень, інвентаря), за порушення скорочувальної здатності міометрію та внаслідок субінволюції, атонії і гіпотонії матки, дисфункції яєчників.

В окремих господарствах причиною виникнення метриту є несвоєчасне і неефективне лікування корів, хворих на мастит, вестибуліт, вагініт, цервіцит.  Розвитку метриту сприяє зниження природньої резистентності корів після отелення, висока молочна продуктивність, погрішності в годівлі і утриманні тварин, гіподинамія, стрес-фактори.

До сприяючих факторів необхідно віднести відсутність родильних відділень і боксів, несвоєчасний запуск; незадовільну підготовку і проведення родів, недотримання гігієни родів і післяродового періоду.

За розвитку запального процесу ексудат, що накопичується у матці всмоктується і викликає інтоксикацію організму та рефлекторно впливає на зміни функції яєчників. Клінічна картина за гострого післяродового метриту залежить від його форми, реакції організму та від індивідуальних особливостей тварини. При цьому захворюванні із матки виділяється ексудат з характеристикою у відповідності до форми запального процесу. У таких корів знижується вгодованість і продуктивність, порушується відтворна функція.

На гострий післяродовий метрит хворіє від 10,2 до 72,1 % тварин. У поширенні запалення матки спостерігається сезонність. Так, взимку хворіє 21,4 % корів, що отелилися, весною – 37,8 %, влітку і восени захворюваність тварин значно знижується і складає 6,1 і 5,4 % відповідно.
Після патологічних родів на другій стадії (виведення плода) запалення матки діагностували у 72,3 % тварин; після затримання посліду – у 80,6 %. За нормальних родів метрит розвивається у 7,2 % корів. У 58,1 % випадків метрит виникає як ускладнення субінволюції матки.

Запалення матки здебільшого (88,5 %) діагностують на 5–15-ту добу після родів, у 6,3 % корів – у перші чотири доби післяродового періоду, а у 5,2 % – після 15-ї доби.

За ректального дослідження корів, хворих на гострий післяродовий метрит, спостерігається зниження ригідності матки у вигляді гіпотонії і атонії. Установлено, що метрит розвивається за різного стану яєчників, так: жовті тіла реєстрували у 61,0 % хворих тварин, фолікули – у 10,6 %, гіпофункцію яєчників – у 28,4 %.

Основні механізми розвитку метриту в корів:

Лікування корів, хворих на гострий післяродовий метрит має бути комплексним направленим на видалення ексудату, підсилення скоротливої здатності м’язів матки, пригнічення мікрофлори, підвищення місцевої і загальної резистентності та регенеративних процесів у матці.

З метою усунення причин і сприяючих факторів виникнення і розвитку хвороби рекомендується: 

• повноцінний, збалансований раціон; 
• моціон (активний, пасивний);
• інсоляція; випасання; дотримання зоогігієнічних правил у приміщеннях і на вигульних майданчиках; 
• дотримання ветеринарно-санітарних правил при рододопомозі, лікуванні хворих тварин.

Для звільнення матки від ексудату, підсилення скорочень гладеньких м’язів застосовують один із методів: 

• масаж матки 3–5 хвилин щоденно; 
• аутомолозиво 40 мл внутрішньом’язово або підшкірно; 
• окситоцин 30–40 мл ОД внутрішньом’язово; 
• синестрол 2 % олійний розчин 2–3 мл; 
• прозерін 0,5 % розчин 2–3 млпідшкірно; 
• карбахолін 0,1 % розчин 2–3 мл підшкірно; 
• естрофан 2,0 внутрішньом’язово (інші простагландини групи F2 альфа у терапевтичних дозах згідно інструкції).

Введення скорочуючих засобів проводять, за необхідності, через кожні 2 доби.
Пригнічення розвитку мікрофлори у матці забезпечується введенням етіотропних препаратів:  

• ізатизон у співвідношенні 1:5 (40 мл ізатизону і 160 мл ізотонічного розчину натрію хлористого) у об’ємі 200 мл;
• іхтіол 10 % розчин у дозі 150 мл; 
• спеціальні препарати антимікробної дії, лефуран 100–200 мл;
• левотетрасульфін – 50–100 мл;
• стрептофур – 100–200 мл; метрикюр – 20 мл;
• септогель «ЕП» – 30 мл; утракур – 2 таблетки;
• таблетки ГЕЛ – 2 штуки; йодопен – 1 таблетка;
• амоксіклав – 1–2 таблетки, гінобіотик – 1–2 таблетки;
• рифаметрин – 1–2 таблетки;
• метродек супозиторії – 1–2 штуки;
• септиметрин – 2–5 капсул;
• екзутер або гістерон 1–2 таблетки; 
• 10 мл 5 % спиртового розчину йоду розчиненого у 150–190 мл ізотонічного розчину натрію хлористого.

Повторні введення етіотропних препаратів проводять з інтервалом 48 годин до настання клінічного одужання.

У якості засобів патогенетичної та загальностимулювальної дії призначають: 

• внутрішньоаортальне введення новокаїну за Д.Д. Логвиновим (1 % розчин новокаїну 100–150 мл; 0,5 % – 200–250 мл) з інтервалом 72 години; одну з новокаїнових блокад (надплевральна за В.В. Мосіним, присакральна за Г.І. Ісаєвим, парасакральна за В.І. Завірюхою, блокада нервів таза за Г.С. Фатєєвим) з інтервалом три доби; 
• внутрішньочеревне введення 10 % розчину новокаїну у дозі 10 мл з внтервалом 48 годин; 
• тканинні препарати із печінки, селезінки, плаценти вводять коровам підшкірно у дозі 20–30 мл 3–4 рази з інтервалом 5–7 діб;
• аутогемотерапія 3–5 ін’єкцій у наростаючих дозах від 60 до 120 мл з інтервалом 2–3 доби;
• 7 % розчин іхтіолу на 5 % розчині глюкози у дозі 20 мл з інтервалом 7–10 діб; 
• полівітаміни (тривіт, тетравіт, форвіт, зоовіт, урсовіт, АДЕ віт) у дозі 10–15 мл з інтервалом 7–10 діб; 
• 40 % розчин глюкози у дозі 200–400 мл внутрішньовенно; 
• 10 % розчин кальцію хлориду або кальцію глюконату – 100–200 мл внутрішньовенно.

За клінічних форм метриту з важким перебігом покзано внутрішньовенне введення таких лікувальних сумішей: 

• етиловий спирт – 60 мл; кальцію хлорид – 10 г; глюкоза 40 г; 0,85 % розчину хлориду – 200 мл (на одне введення) щодобово; 
• камфорна сироватка за І.І. Кадиковим: камфора – 4 г; глюк4оза 60 г; етиловий спирт – 300 мл; 0,85 % розчин натрію хлориду 700 мл; доза по 200–300 мл 2 рази на добу; 
• камфорна сироватка за М.В. Плахотіним: камфора 3 (4) г; глюкоза 80 (120) г; етиловий спирт 200 (300) мл; гексаметилентетрамін – 10 (16)г, кальцію хлорид 20 (25) г; 0,85 % розчин натрію хлориду – 1000 (2000) мл (по 200–500 мл два рази на добу); 
• норсульфазол 10 % розчин 100–150 мл два рази на добу з інтервалом 12 годин (сульфаніламіди вводити одночасно з новокаїном одній і тій же тварині забороняється).

Внутрішньочеревне введення розчину, який включає, мл: 2 % розчин новокаїну – 40; 40 % розчин глюкази – 60; бороглюконат кальцію – 60; АСД (фракція 2 – 5) з інтервалом 48 годин.

М.В. ВЕЛЬБІВЕЦЬ, О.А. БАБАНЬ, В.В. ЛОТОЦЬКИЙ кандидати вет. наук Білоцерківський НАУ